Персонажі

Віра Брежнєва (Галушка) оговтується після декомунізації: "Я жила на вулиці Карла Маркса в Дніпродзержинську"

Віра Брежнєва

Співачка згадала про життя в рідному місті до набуття своєї слави

Віра Брежнєва днями влаштувала благодійний вечір, на якому готувала для відвідувачів ресторану безалкогольні коктейлі.

-Віро, сьогодні ти себе вперше пробуєш себе у ролі бармена.

-Ким я тільки не була в своєму житті!

-Акторкою була, співачкою була.

-Так, навіть посудомийкою в кафе була, а бармени тоді для мене були вищою кастою. Вони, звісно, заробляють більше посудомийок, і більш естетично все це виглядає.

-Зараз ти згадала про свою юність у Дніпродзержинську, коли ти працювала в кафе.

-Так, та тепер Днапродзержинськ перейменували на Кам'янське.

-Як ти до цього поставилася, що більше не існує того міста, в якому ти народилася?

-Я трохи шокована, якщо чесно, тому що я все одно не співвідносила цю назву ні з чим. Це просто загальна назва, вона для мене значить тыльки рыдне мысто ы нычого быльше. Тому, звісно, трохи дивно, що до мене післязавтра приїжджає бабуся, яка вже приїде з Кам'янського.

-Зважаючи на декомунізацію в Україні, то і Віра Брежнєва має бути Вірою...

-Ким? Я хочу сказати, що у Дніпродзержинську мешкала на вулиці Карла Маркса. Та там все потрібно перейменувати!

-Сьогодні ти за барною стійкою працюєш, як зірка. А пам'ятаєш, як тебе працевлаштовували тоді?

-Влаштовували по протекції, там спочатку працювала моя старша сестра Галя. Я навчалася у школі в 11 класі. Робота була з 3 години дня до 11 вечора. Я встигала піти у школу, звіди йшла у кафе, кафе "Дюна". Якщо вони мене зараз бачать - то привіт!

-Це кафе ще існує?

-Я не знаю, давно не була у тому мікрорайоні. Я приходила після школи, робила там уроки, поки нікого з відвідувачів не було. Потім вже приходили люди. Найнеприємніше та найскладніше - це були попільнички. Бо попел вдавлюють у попільнички, а ще - жуйки.

-Cьогодні тебе прийшла підтримати мама, а як мама ставилася до дитячої праці?

-Це ненормально, коли діти працюють. Дай Боже, нам жити так, щоб наші діти хоча б до повноліття не працювали. Але у Дніпродзержинську була така ситуація. Мені круто було, що я пішла заробила і принесла додому 5 гривень. У мене була ставка.

-Чому ти вирішила продавати саме безалкогольні коктейлі? Адже саме алкогольні користувалися б більшим попитом.

-Я ж "малолітражка". Якщо випиваю алкоголь, то тільки вино і одразу засинаю. До того ж я не можу продати алкогольний напій дитині. А так як в мене багато друзів з дітьми, і частина моєї публіки це діти, то я вирішила так об'єднати.

-Всі ми були 20-річними. Пам'ятаєш свої бари та свої коктейлі? Що пили? Де?

-У Дніпрозержинську "викрутка"- вогонь!

-Це горілка з соком!

-Так! 50 на 50, бачиш, я навіть знаю пропорцію.

-Скоро літні канікули. Твоя старша донька розповідала нам, що марить Америкою, що їй там дуже подобається. В тебе, як у мами, вже є план на літо?

-Соня їде у свою улюблену Америку, у свій улюбений New-York Film Academy. З Сарою ми місяць будемо в Італії, а далі подивимося.

Для того, щоб залишати коментарі, будь-ласка, авторизуйтесь, або створіть новий профайл
Символів залишилось: 1000