Персонажі

8-річний син Тіни Кароль вчиться в Британії та живе в чужій родині

Тіна Кароль

Співачка відправила Веніаміна здобувати освіту за кордоном

-Вітаю на твоїй творчій батьківщині! Просто у цій концертній залі ти виступала на "Новій хвилі". Тоді були перші випробування тебе, як артистки.

-Так, це моя колиска тут. Сьогодні, коли зайшла у зал, відчула мандраж.

-Тобто, 11 років пройшло. А ці відчуття залишилися.

-Так.

-Ось в цьому готелі я жила, щоранку вставала, розспівувалася, йшла на сніданок. Всі з мене сміялися, що я постійно їм одні й тіж страви.  В мене моногамність така, чи як це назвати? Я одне й те саме можу їсти тиждень. Далі йшла на репетицію, і співала 24 години на добу.

-Тоді в тебе були головні конкуренти?

-Поліна Гагаріна. Всі робили ставки на неї, що вона здобуде перше місце. А вона посіла тоді третє місце. Вона приїхала на "Нову хвилю" вже у статусі зірки. Була до цього "Фабрика зірок" і вона тоді там перемогла. Для неї це був удар, було складно, бо потрібно знову взяти участь у конкурсі і відійти на три кроки назад. А я на той момент була ніким і мені дуже хотілося стрибнути вище голови. До речі, згадай, 2005 рік був особливим для України: Помаранчева революція.

-Твоя участь сталася одразу після революції.

-І представити Україну було таким надбанням насправді.

-Це було складно і відповідально.

-Але, все ж таки, скажу тобі, я себе не вважаю конкурсною співачкою.

-І хоча це не єдиний конкурс був у твоєму житті, до цього були конкурси, а ще "Євробачення" після. Що тебе змушувало знову і знову йти брати участь у конкурсах?

-Це була єдина можливість проявити себе. Тоді не було такого Інтернету, де можна викладати свої пісні, трошки інша була ситуація.

-Але, я пам'ятаю, ти була такая пробивна. Ти ходила зі своїм диском, навіть до Саші Пономарьова приходила: "Олександре, послухайте!"

-Я ходила всюди.

-Саша тоді головою похитав і сказав: "Так, дівчинко, послухаю".

-Не звернув на мене уваги навіть.

-То ти без червоної помади була.

-Так, і без пуш-апу. Можливо, тоді він би звернув увагу.

-Тіно, ти знаєш, яка головна розвага у Юрмалі? Це велосипедні прогулянки вздовж моря. Ось наші велосипеди, до речі.

-Хто з нас більше білявка? Хто поїде на рожевому?

-Ти! Тобі - рожевий, мені - синенький.

-Ти ж вмієш кататися, в тебе ж дитинство у Івано-Франківську пройшло.

-Я каталася на велосипеді "Україна", падала, била собі коліна.

-Велосипед з рамою був? З рамою було важко кататися.

-Тільки на Балтійському узбережжі можна кататися на велоспеді просто по піску, бо він тут, як бетон.

-Тут ще й люстерко є! Все для тебе: рожевий велосипед, люстерко, сигнал.

-Ти зараз спортом займаєшся?

-Звісно, займаюся, різним. Зі мною в подорожах завжди резинка.

-Ти чим її розтягуєш? Руками, чи ногами?

-І руками, і ногами, по-різному. А також є "мій маленький тренер". Це таймер, який мені відраховує час, 20 секунд - зміна. 10 підходів. І так 15 хвилин 4 рази на день. І вистачає.

-А що ти робиш?

-Віджимаюся, прес, все.

-Доволі давно ти вирішила худнути не просто від дієт, а під керівництвом лікаря-дієтолога. Щоб все було з розумом.

-Так, найперше - це не змішувати різного роду білки, навіть якщо це білкова дієта. Не можна змішувати м'ясо з сиром, рослинні білки з тваринними.

-Зважаючи на те, що ти худнеш під наглядом лікаря, ти маєш їздити на зважування. Бо кожний зайвий кілограм - то трагедія.

-Якщо просто якійсь людині сказати: "Я їду на контрольне зважуваня! То вона подивиться і спитає: "Вагітна"? Тому краще мовчати.

-Ти собою задоволена?

-Я пишаюся своїми перемогами над собою. Бо ми - дівчата - вкладаємо у це дуже багато зусиль. Коли біля тебе сидять друзі чи чоловіки, які топчуть морозиво і не питають, чи тобі це подобається, а в мене чоловічий колектив, і вони їдять морозиво. Вони постійно щось жують. Коли ми їдемо по Україні з концертами, обов'язково зупиняємось на якихось заправках. Вони йдуть беруть ті сосиски у тісті, великі хот-доги з двома сосисками. От що мені робити?

-Думати про струнку талію.

-Любиш морський відпочинок у класичному розумінні? Щоб лягти на ліжаку, засмагати?

-Ні. Тільки щось активне.

-Цього літа тобі вдалося відпочити?

-Напевно, три дні тільки. Але я встала на дошку і гребла веслом, була така собі жінка з веслом.

-І як тобі? На морі, до речі, це складно.

-Так, є хвилі, і коли ти на колінках на дошці - ще можна витримати, а от якщо стати на ноги - то такий тремор був, я згадала усіх тренерів, сказала собі: "Я мушу це зробити, мушу перебороти страх глибини. Давай!"

-Де ви були з Вєнєю?

-У Грецію їздили.

-А з ким він відпочиває, коли тебе немає?

-З нянями.

-Ти нянь не ревнуєш?

-Ні, в нас дуже хороша компанія. Вєня дуже добре розуміє, що я працюю, що поки що віповідальність на мені, а потім буде на ньому. Кажу йому: "Вєня, я їду, а ти мусиш з нянями дістатися Києва, прилетіти сам, я в Юрмалі. Ти візьмеш квитки, знайдеш вихід і прилетиш. Дивись за нянями, все перекладай, слухай, що говорять". Все гаразд, сьогодні вночі прилетіли.

-Чому ми не купаємось?

-Де наші купальники?

-Втомилися. Можна відпочити.

-Хочу тебе пригостити моїм фірмовим лимонадом.

-Це за твоїм рецептом тут зробили?

-Так, це я завжди приходжу і прошу офіціантів зробити щось таке. Це огірки давимо, додаємо лайм, м'яту і мінеральну воду. Ось такий освіжаючий детокс-лимонад, який бадьорить і очищає організм.

-За тебе!

-За тебе, Катю!

-Дуже смачно! Як салат у стакані.

-Ми сьогодні згадували сина і ти зараз згадала, що ти для нього маєш працювати, бути красивою. Ти зробила багато для нього вже тим, що вирішила відпустити його навчатися за кордон.

-Всі крутили пальцем коло скороні, що я вирішила так зробити.

-Відпустити 7-річного хлопця навчатися в Англії.

-Всупереч батькам і усім я зробила це і ми щасливі. Його не муштрують по радянській закалці, я нічого не маю проти, але вважаю, що ми мусимо змінити нашу навчальну систему в Україні. Потрібно переформатовуватися, світ вже зовсім інший. Я рада, що зробила цей відповідальний для мене крок. Ми деколи розлучаємось, але зараз я живу на дві країни.

-Ти зараз живеш між Великою Британією і Україною.

-Так. Він - моя мотивація. В нас такі талановиті артисти, чому вони ніколи не співали англійською, наприклад? Якщо ми можемо досягти успіху тут, можемо досягти успіху і десь далі.

-Тепер 8-річний Веніамін буде твоїм тренером з англійської, коли ти будеш виспівувати якісь літери неправильно, він тебе буде виправляти.

-Залюбки буду виправлятися під його керівництвом.

-Перед тим, як зважитися відправити сина на навчання за кордон, ти повністю продумала все: де він буде жити. Як ти обирала школу?

-Він одразу пішов у другий клас, зараз вже у третьому. Він за рік зміг вписатися в англомовний колектив, там немає наших діток - ні укранців, ніяких слов'ян, росіян.

-Ти свідомо обрала таку школу?

-Так, свідомо. Він став частиною колективу.

-Як облаштований побут?

-Я хочу подякувати одній українські родині.

-А як ти знайшла таку родину?

-Це доля. Хочу подякувати пану Роману і пані Надії за те, що вони вкладають у нього свою любов та душу. І Вєня в цій українській родині бездоганно вивчив українську мову. В Києві є проблема з цим, давайте будемо відвертими. Для для мене було дуже важливим, щоб син жив в українській сім'ї, тому що в гуртожиток, звісно, я не хотіла його здавати. І ця родина - не просто родина з України, вони несуть Україну, вони несуть патріотизм. Вєня ходить до українського клубу, в якому він танцює український гопак з шаблею. Ти не уявляєш!

-У передмісті Лондона.

-Я коли це побачила, була просто в шоці! Він співає українських пісень, я надзвичайно щаслива, що так все сталося. Він там пізнав українську культуру більше, ніж у Києві, на жаль.

-Як часто ти зараз літаєш і як тебе приймають у родині?

-Ми вже майже родичі. Ти знаєш, як українці люблять ріднитися, вони задоволені. Для них я завжди приїжджаю артисткою.

-А вони тебе до цього знали?

-Так, звісно, і було дуже цікаво, як вони сприймали спочатку. Не знали, як спілкуватися. Кажу: "Припиніть, я тут просто мама Вєні". В мене там студія, я пишу там пісні. Я дуже часто там знаходжуся, якщо чесно казати, десь на два тижні - 3-5 днів я там. Постійно. Так, я живу в літаку, але це такий період. Ще рік і син стане старшим. Хоча він з дитинства звик, що мене немає тижнями, що мама - артистка.

-Коли ми з тобою були маленькими і поїхали я - працювати, ти поїхала навчатися, тобі було теж 14? Тоді сумували за домом, за мамою.

-Тоді не було скайпу, телефонів. В мене у гуртожитку був телефон на стіні і ми в умовлений час телефонували, о 5-й, наприклад. А зараз в будь-який момент я можу додзвонитися.

 -А не було такої думки, що дитина плаче та хоче додому?

-Якщо б він хоч слізинку проронив, або сказав: "Мамо, мені не подобається", або: "Забери мене", я би була там і забрала б його. Він це сприйняв, я просто дала спробувати. Наприклад, влітку ми поїхали відпочивати і я думаю: потрібно чимось зайняти дитину, що він буде тинятися по пляжу? Ми знайшли готель, де дітей вчать вітрильному спорту. Він став і навчився з тренером, потім сам, навчився керувати цим вітрильником. Тепер він може прийти до класу і сказати: "Я ось так вмію, і дівчата, зможу покатати". Хочу сказати всім глядачам, щоб вони дозволяли своїм дітям бути тими, ким вони хочуть бути. Світ змінився і ми мусимо встигати за нашими дітьми. Я зараз, як ніби з досвідом жінка, так говорю, але просто раджу підлаштовуватися під світ. За те, щоб відповідати світогляду і інтересам своїх дітей!

Для того, щоб залишати коментарі, будь-ласка, авторизуйтесь, або створіть новий профайл
Символів залишилось: 1000