Персонажі

Всесвітньо відомий красень-танцівник Сергій Полунін розповів Каті Осадчій, що думає про події в Україні

Сергій Полунін

Артист балету не забуває своє коріння

-Раді вас зустріти у Празі! Насправді ви невловимий, гастролюєте по світу, презентуєте свій документальний фільм. Як часто зараз буваєте в Україні?

-Рідко, але хочу частіше, хочу знайти можливість зробити виступ в Україні. Потягло назад мене.

-Коли ви в останній раз були в Херсоні?

-Давно. Тато там живе, бабуся. Давно їх не бачив. Тому хотілося б бувати частіше, а ще мати можливість приїжджати танцювати. Усе ж таки, коріння - це дуже важливо.

-У вас навіть татуювання є з українським гербом, з тризубом. Про батьківщину ви пам'ятаєте завжди. коли дивитеся на свої руки.

-Так. Він зроблений цікаво і для зйомок її важко замальовувати.

-В Україні розпочався Майдан, потім війна. Ви за всіма цими подіями стежили?

-Так, звісно. Це дуже тебе торкається, бо коли таке стається десь в інших країнах, це не так впливає. Це незвичне та сумне почуття. Коли саме твої люди в такому стані. Як раз в цей час я працював з Девидом Ляшапелем, і ми знімали танок. В цей момент мені допомогло дістати якісь почуття та емоції, коли я думав про те, що коїться в Україні. Це допомогло визвати справжні емоції.

-Вас називають бешкетником, поганим хлопцем від балету. Не в останню чергу завдяки вашим татуюванням. Те, яке ми бачимо - одне з багатьох, які є. Це доволі незвичне хобі для артиста балету, це ускладнює роботу. Потрібно замазувати татуювання для ролей.

-Балет дуже тісне мистецтво, ти багато працюєш і в дитинстві, і далі. Тому для мене татуювання були як... мені завжди подобалися люди з татуюваннями, тому що вони вільні були для мене. В балеті не можна було робити. Девід Бекхем популяризував їх для людей. Показати для себе, що якась свобода є. Не тільки заборони.

-Сьогодні тут присутня ваша мама, ви з нею зустрічаєтеся у різних містах, вона мешкає у Києві, ви - в Лондоні. А як мама поставилася до вашого захоплення? Мама ж віддавала вас у балет, мріяла про гарного хлопця.

-Насправді своє перше татуювання я пішов робити з мамою.



-Серйозно?

-Так. Це було в Україні, я хотів шрамування, та в цей день був День Незалежності і все було зачинено, був відкритий тільки тату-салон. Мама його знайшла і ми разом пішли.

-До Праги ви прилетіли презентувати документальний фільм про себе. Як правило, документальні фільми знімають наприкінці кар'єри, щоб підвести якусь межу. Ви ще доволі молодий аби підводити підсумки. Що ви хотіли цим фільмом сказати?

-Насправді я не люблю, коли мене знімають, коли хтось присутній, коли я працюю. Це не те, що я - Сергій Полунін і ця стрічка про мене. Це фільм про танець. Сподіваюся, що він дасть поштовх комусь, можливо, діти захочуть зайнятися танцями, що їх це надихне.

-А ви мрієте про кінокар'єру?

-Я доволі серйозно зайнявся цим і не можу анонсувати, але дуже скоро буду зніматися у голлівудському кіні.

-Вам ще близький світ моди. Ви знімалися у рекламній кампанії Марка Джейкобса, виходили на подіум тижні мод у Мілані. Але в житті ви одягаєтеся доволі скромно. Я так розумію, що вистачає яскравості на сцені.

-Так, насправді мене приваблює не стиль одягу, а співпраця з цікавими фотографами. Тобто, це дало мені початок якоїсь акторської кар'єрі. Бо тоді я зміг працювати з камерами.

-Світ моди дав поштовх.

-Так, тому що ти приходиш і тобі дають різні завдання: сьогодні ти такий, завтра – інший.

-Дуже вдячні вам за цю розмову і дуже чекаємо вас у Києві.

-Дякую!

Для того, щоб залишати коментарі, будь-ласка, авторизуйтесь, або створіть новий профайл
Символів залишилось: 1000