Персонажі

Олексій Вертинський: "Безруков, Табаков - гниди"

Олексій Вертинський

Заслужений артист України розповів, чому він й чути не хоче про друзів з Росії

На театральній премії "Киїівська пектораль" Олексій Вертинський розділив перемогу в номінації за найкращу чоловічу роль з новопризначеним міністром культури Євгеном Нищуком.

Олексій Вертинський Олексій Вертинський  


-Олексію, я вас вітаю з цією нагородою! Це ваш день. Після того, як ви закінчили російський інститут, ви тривалий час жили в Росії. У вас там залишилося багато друзів-акторів. У зв'язку з ситуацією, яка зараз існує між нашими двома країнами, які стосунки з друзями зараз? Чи обговорюєте ви цю ситуацію?


-Катю, ти хочеш, щоб я тобі відверто сказав, чи набрехав?


-Відверто.


-Я зізнаюся: я настільки вражений і ображений цією російською тупою агресією, що  навіть не відповідаю на телефонні дзвінки, якщо бачу, що  висвічується російський код.


-Останні десятиліття у вас було багато роботи саме в Росії, ви знімалися там у стрічках та серіалах. Зараз за ідею ви ладні відмовитися від роботи, хоча це був основний ваш заробіток останні роки.


-Я ненавиджу тих, хто обзиває мене фашистом! Тому я страшенно ображений на ту тупу Росію, яка забула, як сама боролася за свободу і на що вона напоролася – на того покидька. Вони потрапили обома ногами в майонез, так не можна. Я жодного разу не повірю балаканині про якусь братську любов. Чхав я на таку любов!


-Дуже багато ваших колег-акторів підписали лист на підтримку Володимира Путіна. Чий підпис був для вас найбільш образливим? Когось з цих акторів ви знаєте особисто і ніколи не думали, що ця людина може висловлюватися проти України і за військову агресію.


-Ти хочеш, аби я назвав прізвища? Я не хочу їх називати, тому що вони стали для мене гнидами. Але якщо хочеш: Безруков, Табаков, Хазанов. Що я - ненормальний мати в своїй голові список цих дебілів, які смокчуть у Путіна? Кажу так, як є. Я вражений Лієчкою Ахєджаковою, Басілашвілі який розумник! Стара людина, можна було б списати щось на природні зміни, я все розумію. Ну, чого у Лії цих змін немає, у Басілашвілі цього не сталося, а у вас - сцикунів молодих - усе сталося!


-Перейдемо на більш приємну тему. У цьому театрі, на цій сцені грає ваша донька.


-Якби ти знала! Комедія, трагедія – плювати! Татко сидить, сльози втирає. Ти не уявляєш, як це, коли твоя дитина – на сцені національного театру. Я бачу і чую, як глядач на неї реагує. Боже милий – мурахи по шкірі!