Персонажі

Перше інтерв'ю Насті Каменських після падіння з парашутом: "Тепер я дуже хочу дітей"

Настя Каменських_5

Співачка після екстремального стрибка переосмилила своє життя

-Привіт! Ми з квітами до тебе!

-Дякую!

-Як ти почуваєшся?

-Вже набагато краще. Вже тижень пройшов. Але у перші дні мені було дуже складно, тому що я весь час прокидалася, мені здавалося, що я весь час кудись падаю.

-Ти мріяла стрибнути з парашутом. Що, зрештою, трапилось?

-Цей парашут вистрелив, та я зрозуміла, що ще щось вистрелило. Дивлюся угору і розумію, що мій перший парашут відвалився. Що трапилося: було дуже спекотно, коли перший парашут пішов розкриватися, вітер заплутав стропи. Тобто, парашут просто не розкрився. Інструктор миттєво зреагував, він одраз ж розкрив аварійний парашут, який був набагато менше. Звісно, ми удвох почали швидко падати. І коли ми йшли на посадку, дуже швидко, це була, скажімо, прямо аварійна посадка, вітер мене хитнув. Ноги я тримала прямо, але я ногою торкнулася землі. Я бачила цей момент, досі пам'ятаю, коли в мене нога повернулася в іший бік, я у паніці автоматично почала її повертати в потрібний бік.

-Що ти відчувала в той момент, коли парашут не розкрився?

-Чому саме зі мною це сталося? Чому у всіх ці парашути розкриваються? Переді мною люди стрибали, я бачила. У всіх все чудово розкрилося. Я - людина-пригода. Але я не панікувала, не було істерики. Єдине, спитала у інструктора: "А що коїться?" - "Нічого, все добре". - "Ок". - "Готуємося до посадки" - "Так, добре". Ми розмовляли, я розуміла, що не добре. Але яка паніка? Ти вижити хочеш в цей момент.

-Що казав інструктор? В його практиці таке траплялося?

-В його практиці цього було доволі мало, але він мене похвалив, сказав, що я дуже сильна. Мама запитує: "Скажи чесно: гальмувала ногою як в машині?"

-Кого ти звинувачуєш? Будь-яка людина весь час прокручує в голові і шукає винних.

-Це взагалі не про мене. По-перше, я знала, що йду на ризик. Зрозуміла, що це велика відповідальність. Я суперпопуярний артист у гурті, який має багато роботи. Але, Катю, розумієш, якщо не стрибнути зараз, то коли потім? У старості, коли покину кар'єру? Тоді вже немає сенсу долітати... Розуміла всю відповідальність, але сподівалася, що уникну таких травм. Я нікого не звинувачую. Але чесно скажу: якщо б мені запропонували повернути час назад і змінити цей день - я б цього не зробила.

-Все одно б стрибнула?

-Так. Знаеш чому? Коли ти летиш у літаку, уяви, які емоції. Чому ми кажемо тільки про цей індицент? Але ж я це зробила, я стрибнула. Я бачила те, що не кожен зважується побачити. Я наважилася на це.

-Ось ти стрибнула, побачила свою зламану ногу. Що було потім?

-Викликали "швидку", поїхали в лікарню, зробили анастензію, вправили ногу. З'ясували, що у мене вивих, роздріблена кістка, така важлива кісточка. Тому мені категорично заборонили наступати на ногу, два місяці. Є милиці, на яких я вчуся ходити. Я їх хочу потім розіграти.

-Ти популярна артистка і ти ламаєш ногу. Потап без тебе виступати не може.

-Потап все відміняв, телефонував, казав, що я не працюю до вересня.

-Тобто, у вересні ти збираєшся виступати?

-Так, я збираюся вийти на сцену. Мало того, я подивилася у соцмережах: багато зірок, які виступали просто з гіпсом. Селена Гомес, наприклад.

-Тобто, ти вже дізнавалася, як артисти виступають, як танцюють з милицями?

-Я не буду танцювати з милицями, я буду красиво сидіти на стільчику-троні.

-У вересні взагалі у вас тур на честь 10-річчя.

-Так, у Потапа і Насті тур на честь 10-річчя. Як таке можна пропустити? Мені здається, що багато людей прийдуть просто подивитися на Настю на милицях.

-За іронією долі у цей момент ти знімала відео для свого блога (https://www.youtube.com/channel/UCOg_PC6oTlAfcn3Wnv1QG5Q)

-Так, пам'ятаю, що ще так готувалась. Найважливішим було не заплющити під час стрибку очі і посміхатися. Маска давила на щоки і я була, як ведмежа. Але, думаю, найголовніше посміхатися.

-Тобі страшно передивлятися це відео?

-У перші дні було дуже страшно. Давай подивимося.

-О, який жах! Але я це зробила, я ж стрибнула!

-Високо було ж?

-Так. 3500 метрів. Я вирішила, навіщо мені стрибати з якихось 1500 метрів? Потрібно одразу з 3500.

-Неможливо не драматизувати, але я переконана, що ти думала про те, що могло статися ще гірше, ніж сталося. Можна було загинути. Переконана, що ти про це думалаю. Це переосмислення життя: що зробив, що не встиг.

-Я дуже захотіла дітей. Зрозуміла, що досить мені стрибати, зрозуміла, що якщо б я мала дитину, то вже не стрибнула б. Тому я це зробила вчасно. І дуже сильно захотіла дітей. Ніякі роботи та відповідальності мені не завадять.

-10 років пройшло з моменту, коли ти потрапила у страшну автокатастрофу, коли загинули люди. Ти вижила. Ось пройшло 10 років і знову повторюється ситуація, коли ти могла загинути. Ти якось об'єднуєш ці дві історії?

-Ні. До речі, мій колишній хлопець, з яким я тоді потратила в аварію, навідував мене, в нас гарні стосунки. Прийшов та питає: "Мала, чого тобі на місці не сидиться, скажи мені?" Я пам'ятаю, що після тієї аварії я стала дуже популярною, в мене дуже змінилося життя. Я задумалась про те, що, напевно, до мене зараз прийде щось нове. У вигляді родини, можливо.

-Так склалося, що ти у такому стані на 2 місяці. Що будеш робити? Чим займатися?

-Я плету браслети, навчилася робити так, щоб нитки не стирчали. Бачиш, як стильно! Ми з моїм тренером відпрацьовуємо реабілітаційний курс, качаємо прес. Я розумію, що можу набрати вагу. Найголовніше це їжа. Мені носять шоколадки, я з'їла кілька шматочків чорного шоколаду та вирішила, що повина вийти з цієї ситуації вродиливою та кращою, ніж я була до того.

-Одужуй. Бережи себе!

Для того, щоб залишати коментарі, будь-ласка, авторизуйтесь, або створіть новий профайл
Символів залишилось: 1000