Персонажі

Футболіст Андрій Воронін влаштував Каті Осадчій екскурсію своїм новим будинком

Андрій Воронін_1

Родина спортсмена справила новосілля в маєтку, розташованному в елітному районі Одеси

 
voronin_mpeg4 voronin_mpeg4  
 
-Привіт!
 
-Привіт, Соня! Привіт, Андрію! Я вітаю вас з новосіллям! Проводьте екскурсію!
 
-Скільки квадратних метрів у будинку?
 
-Мені важко сказати, якщо не помиляюся, в двох будинках - цьому та гостьовому - біля тисячі. Якщо брати з підвалом, можливо, ще більше.
 
-Всі знають, що у футболістів специфічні смаки, вони люблять все яскраве, блискуче.
 
-Ми хотіли, аби наш будинок відрізнявся, був не таким стандартним. Ми жили у різних країнах і мені дуже сподобалася нерухомість в Америці.
 
-Ми передивилися багато фото різних будинків в Інтернеті і надихнулися цим.
 
-Захотілось того, чого немає у інших. Щоб ми не були, як всі.
 
-Кухня біла і виглядає стерильною. На цій кухні є господиня?
 
-Чесно хочу сказати, що цього року в цьому будинку я не встигла нічого приготувати. 
 
 
-Як правило, коли люди йдуть зі спорту, починають набирати вагу.
 
-Я відкрию таємницю: мені Юля сказала, що якщо я наберу вагу після закінення кар'єри, вона мене покине. А так я дуже люблю попоїсти. Ось наш холодильник. Бачите, що у колишніх спортсменів тут стоїть?
 
-Сховай!
 
-Зараз вже можна, це ж для гостей! Ось баранина, все в нас є! Я лблю їсти і багато.
 
-Дивлячись на меблі, я розумію, що тут ваші власні ініціали.
 
-Ні, це просто так співпало. Це логотип фірми.
 
-Це кімната Соні. 
 
-Коли ми вперше побачили сина Андрія у вас в гостях у Берліні, він вже грав у футбол, не дивлячись, що ще й ходити не міг вправно.  Зараз Андрій займється футболом, він майбутній футболіст. І він має улюбленого футболіста. І це не тато.
 
-Це точно, він любить Неймара.
 
-Так сталося, що коли я грав, він був ще маленький, і він цього не пам'ятає. Йому нещодавно дідусь показував мої голи. Син сидів з відкритим ротом і дивився. Дідусь каже: "Бачиш, твій тато також непогано в фубол грав!"
 
 
-Ти хочеш, щоб син став футболістом?
 
-Так, дуже.
 
-Тим паче, німецьким футболістом.
 
-Ні-ні, він наш, українець.
 
-Гардеробна Юлії Вороніної - це окрема історія. Я пам'ятаю, що коли ви приїджали навіть на кілька днів, гардеробні були набиті брендованими речами. В тебе любов до брендових речей, а в Німеччині не так багато місць, де ти можеш одягнути все найкрасивіше одразу. 
 
-Скажімо так, є речі, які мені дуже подобаються, але я не можу собі дозволити одягнути їх у Німеччині, тому що буду виглядати недоречно. Тут, в Одесі, можна собі це дозволити.
 
-Ви обидва шопоголіки?
 
-Я? Дивіться: в мене дві кофти! Коли Юля каже: "В нас маленька гардеробна", я відповідаю: "Яка маленька? Я виріс в квартирі, яка була на два метри  більше за твою гардеробну".
 
-Ви купуєте з донькою парні сукні? Вона носить D&G з 6 років.
 
-Дівчинка в мене одна, тому, звісно, мені як жінці хочеться її потішити. Вона ж дивиться на мене також. Звісно, я не розповідаю їй, скільки це коштує. 
 
-Діти вже ростуть модниками.
 
-Коли вона в Німеччині приходить у школу, відчувається, що вона не німкеня.
 
-Я боюся, щоб вона не перейняла стиль німецьких дівчат, адже вони носять лосини під все: під вечірні сукні, під шорти, вона весь час просить одягти шорти з лосинами. Я намагаюся з цим боротися.
 
 
-Це ваша спальня.
 
-Так, ми тут спимо з молодшим сином. 
 
-У вас ексцентричні люстри тут, і пір'я, і стрази.
 
-Все по-одеськи. В нас будинок біля моря, ми вирішили зробити на широку ногу, щоб було все красиво та яскраво.
 
-В тебе в Одесі живе старша донька Марія.
 
-Так.
 
-В тебе з Одесою пов'язано дуже багато. Тут ти не тільки народився, грав, вперше одружився, з Юлею ви теж побралися в Одесі. Зараз ви живете в Німеччині. Чи не маєте суперечок з приводу того, що тут будинок, ваше життя, ви українці і що краще переїхати сюди? 
 
-В тому році, коли я грав в Німеччині, ми придбали будинок, Юля була вагітна. Я не знав, чи буде продовження кар'єри, відновлював здоров'я, не було в той час де жити в Одесі. Народився син, діти пішли до школи. Я завжди говорив, що дуже люблю Одесу, я мріяв тут мати будинок, тепер маю. Але життя так складається на даному етапі, що ми мешкаємо тут, що буде далі - не хочу планувати. Мені важко звідси їхати, батьки тут живуть.
 
-Ми зустрічалися кілька років тому, Юля більше хотіла жити за кордоном, а ти - тут.
 
-Ми цього не приховуємо, іноді дискутували. Весь час, коли я грав, Юля з дітьми вагітна за мною їздила, облаштовувала всі ці переїзди, була зі мною. Зараз я закінчив грати і було б неправильно з мого боку зараз знову тягти ковдру на себе. Жінка на даному етапі схотіла жити там, тому я не проти, це наша родина. Я ніколи не вважав і не булу вважати Німеччину своєю другою батьківщиною. 
 
-Я знаю, що в Дюсельдорфі ти так сумуєш за Одесою, що батькі тобі туди передають різні одеські делікатеси.
 
-Моя мама справжня одеситка, знає, що я люблю і чого не вистачає в Німеччині. Останній раз я дійсно отримав рибу. Часто отримуємо рибу, сосиски, буженіну.
 
-Малеча прокинулася. Можу тебе офіційно привітати з народженням четвертої дитини. Син Даніель. Цікаво, що старшим дітям дали слов'янські імена, а молодшого назвали на заїідний манер - Даніель Андрійович. 
 
-Спочатку думали про ім'я Данило, але в Європі його б ніхто так не називав, тому ми вирішили одразу назвати Даніелем, а самі звемо його Даня.
 
-Він народився вже німцем?
 
-Він народився в Німеччині, але там є деякі паперові питання, тому він поки що не має паспорта. Скоріше за все, він буде мати український паспорт, як в Андрія.
 
-А в тебе німецьке громадянство?
 
-Ні, я ж завжди казав і досі кажу, що ніколи не зміню свій український паспорт на німецький.
 
-Тобто, ти батько дітей-німців.
 
-Ні, старша донька і Соня мають німецьки паспорти, в Андрія український паспорт. Хлопці в мене українці, а дівчата - німці.
 
-В Андрія український паспорт, щоб він став українським футболістом?
 
-Я б,  звісно, дуже хотів, щоб він одяг колись футболку збірної України і стояв під гімн з рукою на серці, як тато колись.
 
-Ти тривалий час грав за московське "Динамо", там залишилося чимало друзів. Зважаючи на політичну ситуацію, ти підтримуєш звязки з російськими друзям, чи намагався переконати в зворотньому?
 
-Не було людей, яких потрібно було переконувати, усі хлопці пітримували, питали під час Майдану, під час війни на Донбасі. Коли в Одесі трагедія сталася 2 травня,  телефонували, питали що і чому сталося. Ніхто з моїх друзів ніколи не казали, що ми погані. Тому дружбу з політикою я не змішую.
 
-Дякую за гостинність! 
 
-Дякую! 
Для того, щоб залишати коментарі, будь-ласка, авторизуйтесь, або створіть новий профайл
Символів залишилось: 1000